У МІСІОНЕС усі знають, що таке мате
Подорож до несподіваної Аргентини
Я нещодавно побував на північному сході Аргентини, в провінції Місіонес, яку називають українською. Місіонес розташована на кордоні з Парагваєм і Бразилією, на березі Парани — другої за довжиною (з Ла-Платою), після Амазонки, річки Південної Америки. Аргентина велика, неосяжна, і повсюди співають, за біло-блакитних уболівають, мате п’ють, смажать на дротах м’ясо, ковбаски чорісос і морсільяс — просто на вулицях, на подвір’ях, на терасах. І справді, в цьому безтурботному світі безперервних цілодобових яскравих танців під гітару цілком як удома почуваються тисячі й тисячі українців. Люди тут веселі, всі посміхаються, всі добре одягнені, ввічливі й привітні… Та раптом наш водій у Буенос-Айресі, Женя з Луганська, який тут мешкає вже десять років, немов цеберко води на нас виливає, кажучи: „Не відходьте зі своєю камерою і на крок — це ж Латинська Америка!”
Як козаки з гуцулами Канаду підкоряли
Кажуть, що коли канадські індіанці вдруге вгледіли європейські кораблі, то зважили за краще гостям кричати не „welcome”, а „ка-на-да!”, бо, може, гадали, ці вже не стрілятимуть з гармат їм по вігвамах. „Канада” індіанською мовою означає – “тут нічого нема”. Англійці недопетрали, що перед ними тут французи побували, й так і назвали цю землю – Канадою.
