"Світова Географія"

ВЕРХОВИНА. Карпатські річки заженуть у труби заради мільярдних прибутків

editor — Thu, 22 Mar 2012 11:55:19 +0000

На стрімкому Черемоші у Карпатах побудують сорок ГЕС. Щоб заробити мільярди долларів, найчистішу річку Карпат хочуть преретворити на прибуткове болото, – повідомляє tsn.ua. Такий екологічно-туристичний план розвитку карпатських районів у бізнесменів та чиновників. Півсела у Карпатах прийшло до клубу аби сказати своє “фе” проти вбивства їхньої річки. Проспівати своє “фе” проти екологічної катасрофи до цього ж сільського гуцульського клубу приїхала відома група “Перкалаба”. Однак вже за кілька днів на чергових сільських зборах у клубі – буде не до танців. Поговорити з обуреними селянами прийшов власник міні-ГЕС Валерій Миронюк. Справа закінчилася справжньою бійкою. На найчистішій річці країни планують поставити 40 міні -ГЕС. Це тільки у Верховинському районі. Загалом на всіх карпатських річках планують збудувати близько 500 міні-ГЕС. Міні-ГЕСи на гірських річках почали рости як гриби після прийняття закону про так звану зелену енергетику і зелений тариф. Держава вирішила стимулювати екологічне добування енергії. З першого погляду задумка благородна, однак у нас вона працює не на збереження природи а на вбивсто. Науковець Ярослав Ільчишин – шокований. Каже, що при будівництві міні-гес на карпатських річках порушені всі можливі екологічні норми. “Були закладені створи – вище електростанції і нижче електростанції. Показники якості води в природніх умовах на такій короткій відстані не можуть відрізнятися так суттєво. Вище ГЕС вони становлять 8 балів. Це дуже добре. За ГЕС якість води падає на два бали – до 6″, – переконує науковець. Так істотно якість води погіршила тільки одна станція. Що ж залишиться від карпатських річок після того, як вони пройдуть через 500 мінігесів. Погіршення якості води – це ще пів біди. Однак постраждати може не тільки форель. “Є загроза що в паводок, бо це гірська ріка, гребля не витримає і весь цей потік – та маса селевого потоку знесе все живе на свому шляху”, – додає Ільчишин. Справжній гуцул Іван Маківничока схвильований як ніхто, адже – його не хитирий бізнес після появи ГЕСів накриїться мідним баняком. Вуйко приймає у воїй садибі туристів. А з появою 40 ГЕСів на Черемоші верховинський район перетвориться в промзону і жоден з поціновувачів дикої природи і гуцульського колориту сюди не сунеться. Крім того, річка біля якої він виріс може банально зникнути в трубах. Гуцул не даремно панікує, адже одна з приток Черемоша де вже стоїть міні-ГЕС зовсім зміліла, і мешканці гірського села Яблуниці залишились з потічком замість річки. Однак гірською водою відмиваються мільярди доларів. прибуток тільки однієї станції в середньому 30 мільйонів доларів на період існування зеленого тарифу. А їх таких сотні. Держава у таких мінігесів згідно з зеленим тарифом забовязана викуповувати енергію. І викуповує втричі дорожче ніж продає цю ж таки енергію населенню. Населення отримує струм за 24 копійки за кіловат. Приватний підприємець продає державі кіловат за 85 копійок. Тобто гесам можна навіть не воду не ганяти, а просто з розетки перепродувати струм державі. В Івано-франківській облдержадміністрації запевняють такі ГЕС потрібні. Їх не так багато. і вся ця паніка надумана. “На сьогоднішній день лише 2 проектно-кошторисні документації з висновком експертизи”, – запевняє заступник обласного голови Олег Гусак. Однак вже в іншому держвідомстві називають інші цифри. видно чиновники не домовились – що на пресу казати. Гесів виявляється вже не дві, а таки сорок. “У Верховенському районі є до 40 потенційних точок, де можна поставити ГЕС”, – обмовився заступник начальника облводгоспу. Івано-франківські екологи категорично відмовилися будь-що коментувати. Мовляв печатка на дозволі – і є відповіддю на всі питання. А підприємець Миронюк вміло цією печаткою прикривається. Міцеві гуцули переконують, що Миронюк маленька фігурка в руках великого гравця. Кажуть, що за цим бізнесом стоїть один з членів кабінету міністрів. Зелена енергія для українських чиновників – прибутковий бізнес. Фірмами, до яких причетні брати Клюєви в рамках “зеленої” енергетики було побудовано найбільшу в україні сонячну електростанцію. Держава інвестувала у цей приватний бізнес, аж два з половиною мільярди гривень. Це навіть більше ніж щорічні витрати на всю енергоситему країни. А поки чиновники заробляють “зелені” на зеленому тарифі – гуцулам єдине що залишається співати і танцювати на захист своєї річки. Головне щоб ці танці не виявились похоронними…

ЛІКА РОМАН, Міс Україна, годувала африканських дітей рисом

editor — Sat, 25 Feb 2012 11:52:37 +0000

Ліка Роман, модель “Міс Україна-2007″, повернулася з благодійної поїздки Кенією.

— На півночі Кенії, неподалік кордону з Ефіопією, діти в селах умирають із голоду, — розповідає. — Я з 8 років відвідую євангельську церкву. Поїздку туди організувала євангельська благодійна місія “Агапе”. Ми зібрали гроші, одежу, яку могли взяти на борт літака у валізах, і полетіли до столиці Кенії – місто Найробі. Це було моєю дитячою мрією – побувати в місіонерській поїздці Африкою.

Через годину літак, на борту якого була Ліка, ледь не опинився на дні Чорного моря.

— Я літаю постійно, але такого ще не траплялося. Ми падали. На моїх стегнах залишилися синці від ременів безпеки, бо я висіла на них. Дівчата, які в “Борисполі” сміялися над тим, як ми молимося за успішний політ, репетували “Отче наш” голосніше за інших. Я поглянула в спокійні очі мого пастиря й заспокоїлася. Пілоти впоралися з ситуацією.

Ліку та її супутників місцеві попередили, що треба пити воду тільки з пляшок, бо в місцевій воді є паличка тифу.

— Один з американських місіонерів пригостив мене водою, і я таки випила склянку. Мене на ранок буквально паралізувало. Не могла крок ступити до машини. Ми виїжджали о четвертій ранку до віддаленого селища. Думала, не витримаю 8-годинної дороги. Але від отруєння мене врятував адреналін. Дороги в Кенії страшні. Водій їхав над прірвою не менше кілометра.

Дітей там удвічі більше, ніж ми очікували — понад 100. Тому привезеного взуття й одягу не вистачило на всіх.

— Я взувала дітей і плакала. Вони мені казали, що взуття їм підходить за розміром. А насправді пальці підгинали, щоб хоч якось взути. Боялися втратити капці навіть замалі для них. Вони там усі босі. А хто взутий у зношене, то підв’язує його шнурками і ганчірками, щоб не спадало.

Ліка годувала малюків рисом. Виявилося, він був єдиною їхньою їжею протягом дня. В одній зі шкіл провела урок на тему цноти до шлюбу.

— У Кенії немає поняття “зґвалтував”. Насильство не вважається злочином. Шамани вчать юнаків, що ті зціляться від СНІДу, якщо зґвалтують цнотливу дівчину. Тому дівчата ніколи не гуляють селами поодинці — дикуни сидять у кущах в засідках. Дошлюбний секс і венеричні хвороби поширені там із 7-річного віку. Зґвалтувати дівчинку на перерві між уроками в кутку класу в Кенії давно не вважають провиною. За таке навіть не карають. А цю країну ще називають найбільш християнською поміж африканськими.
Ігор КОЗЛОВСЬКИЙ
Джерело: gazeta.ua

ЯУНДЕ. У національному парку в Камеруні вбито сотні слонів

editor — Fri, 24 Feb 2012 13:43:14 +0000

На півночі Камеруну в національному парку менше ніж за два місяці було вбито близько 500 слонів. Тварин, за словами співробітників парку Бубанджіда, знищують браконьєри із Судану й Чаду, які пересуваються на конях і використовують автоматичну зброю, – передає радіо Свобода. Усього за останні тижні було знайдено туші 458 слонів, але адміністрація парку припускає, що вбитих тварин більше, так як не всю територію заповідника поки вдалося обстежити. У випадку затримання браконьєрів, не виключено, що відбудеться справжній бій, адже таку велику кількість слонів міг знищити чималенький загін.

СУХУМІ. Вчені виявили тварину, яка водиться на рекордній глибині

editor — Fri, 24 Feb 2012 13:36:04 +0000

Днями російські вчені в абхазькій печері Крубера-Вороняча виявили вид тварин, який водиться на рекордній глибині, – повідомляє журнал Terrestrial Arthropod Reviews. Це одна з найглибших у світі печер (2191 м), яка знаходиться в гірському масиві Арабіка, і має вигляд розгалуженої мережі колодязів, сполучених ходами та галереями. Під час досліджень печери, на початку цього року, вчені опускали в колодязі спеціальні пастки з сиром. Науковцям поталанило виявити чотири нові види сліпих членистоногих Schaefferia profundissima, Anurida stereoodorata, Deuteraphorura kruberaensis і Plutomurus ortobalaganensis (на фото). Саме Plutomurus ortobalaganensis було впіймано на глибині 1980 метрів. Попередній рекорд для тварин становив 550 метрів. Згідно зі словами вчених, виявлені види їдять на такій глибині примітивні грибки і органічну матерію тварин, що впали в колодязі.

ДОКСАНИ. У чеському монастирі знайдено картини Гітлера

editor — Fri, 24 Feb 2012 13:26:21 +0000

Частину особистої колекції картин Адольфа Гітлера знайдено в Чехії в жіночому монастирі селища Доксани, розташованому за 70 кілометрів на північний захід від Праги, передає газета “День” з посиланням на “ВВС”. Сім картин з колекції Гітлера знайшов історик Йіржі Кухарж у депозитарії монастиря, який недоступний для відвідувачів. Яким чином картини потрапили в цей монастир, невідомо. Настоятелька монастиря каже, що про походження картин ніхто не знав. Передбачається, що спочатку фюрер нацистської Німеччини сховав ці картини – чи куплені, чи то захоплені – в монастирі в Південній Богемії. Полотна залишаться в депозитарії. Їх вартість може досягати близько 2,8 мільйона доларів США.

ОЛЕКСАНДРА ВОЛОЩУКА, який подорожує автостопом, вперше за 9 років обікрали – в Абхазії

editor — Sat, 05 Nov 2011 10:58:57 +0000

Чернігівського мандрівника і письменника Олександра ВОЛОЩУКА, який подорожує автостопом, уперше за 9 років мандрівок обікрали в Абхазії. Як повідомив УНІАН, сьогодні під час прес-конференції він розповів, що форс-мажорні обставини виникли у місті Сухумі. Мандрівник залишив рюкзак з речами біля магазину і зайшов поповнити рахунок мобільного телефону, а коли вийшов – рюкзак зник. “Трапилося те, що рано чи пізно трапляється з кожним мандрівником”, – зізнався чоловік, додавши, що просто, мабуть, втратив пильність. Він розповів, що звернувся до міліції, яка знаходилася поблизу місця події, але це було безрезультатно. Подорож довелося завершити раніше. Рідні з Чернігова передали український паспорт потягом, а друзі з Сочі допомогли з речами. Найбільше Олександр ВОЛОЩУК шкодує за втраченими фотографіями та щоденником подорожі, де докладно описано кожен день його мандрівки. Проте мандрівник зізнався, що не зважаючи на крадіжку, свого позитивного ставлення до Абхазії та її жителів не змінив. Свої спогади про мандрівку він поступово записує і вони стануть частиною майбутньої книги. Під час своєї одинадцятої подорожі автостопом, що тривала понад чотири місяці, ВОЛОЩУК відвідав Азербайджан, Вірменію, Грузію, Туреччину та Північний Кіпр. Цієї подорожі чернігівський мандрівник взяв участь у сходженні на Ельбрус. Власне дослідженням життя українців на Кавказі він займався мало, хоча по дорозі відвідав поселення нащадків українських козаків на Кубані. Також мандрівник поділився із журналістами своїми планами на майбутнє. Зокрема, кілька місяців наступного року він планує провести у Кабардино-Балкарії, де працюватиме над книгою про православного священика, який загинув у церкві від рук мусульман. Олександр ВОЛОЩУК народився 1972 року у місті Зеленодольську Дніпропетровської області. З 1976 р. живе у Чернігові. З 2002 року займається подорожами автостопом, поєднуючи їх з журналістською діяльністю. Під час кожної подорожі займався вивченням життя українців за кордоном, а також досліджував тему масових репресій в СРСР у 1930-1950-х роках. За результатами свої мандрівок Олександр ВОЛОЩУК опублікував три книги: “Автостопом на край світу” (2008), “Північна Одісея” (2009), “Назустріч сонцю” (2010).

ЖАН БЕЛІВО, щоб подолати депресію, мандрував світом 11 років

editor — Sun, 02 Oct 2011 08:18:37 +0000

Канадець Жан БЕЛІВО повернувся на батьківщину через 11 років після початку пішої подорожі, яку він вирішив здійснити 2000 року, коли його бізнес прогорів, – повідомляє Agence France-Presse. ЖанБЕЛІВО пішов з дому 18 серпня 2000 року, у день свого 45-річчя. Він вирішив, що пройде пішки весь світ, і таким чином подолає депресію і пригнічений стан, пов`язаний з невдачею у роботі. Двоє його дітей від першого шлюбу, а також нинішня подруга не стали його затримувати і дали змогу йому реалізувати цю задумку. З собою у нього був лише маленький візок зі спальними речами, а також чотири тисячі канадських доларів. За 11 років канадець подолав близько 75 тисяч кілометрів і побував у 64 країнах. Жан БЕЛІВО доводилося ночувати на вулицях, в притулках для бездомних, однак іноді його запрошували на нічліг його нові знайомі в різних країнах. Згідно зі словами канадця, за час своєї “прогулянки” він серйозно захворів лише одного разу, це сталося в Судані. В Ефіопії Жан БЕЛІВО було затримано і ув`язнено на один день, а в Південній Африці на нього напали двоє п`яних. Крім того, під час подорожі канадцю також випала можливість поїсти страви з комах в Африці, з собачого м`яса – в Південній Кореї і зі змій – в Китаї. Тепер, коли він вже недалеко від дому, Жан БЕЛІВО мріє про возз`єднання зі своєю подругою і дітьми. Після того, як він відпочине і оговтається, Жан має намір узятися за написання книги про свої пригоди. Також канадець хоче читати лекції про мандри.

СОЛЕДАР. Унікальне підземне озеро знайшли дайвери на сході України

editor — Sun, 02 Oct 2011 08:00:32 +0000

Унікальне підземне озеро знайшли дайвери в Соледарі Донецької області, – повідомляє ua.korrespondent.net. Вода в ньому солона і за властивостями схожа на воду Мертвого моря. Ще одна загадка для вчених – чим глибше, тим гарячіша стає вода в озері. На поверхні температура ледве сягає 18 градусів, а з глибиною – піднімається до 35. Місцеві дайвери кажуть, що такі температурні коливання їм раніше не траплялися. Вони вже обстежили ще три навколишні озера, однак жодне з них не має схожих властивостей. На дні водойми підводні дослідники очікують знайти причини унікальності. Однак густина води заважає їм спуститися нижче 6 метрів. На цій глибині дайверів буквально виштовхує на поверхню. Науковці попереджають: на місці озера раніше була соляна шахта. І її величезні порожнечі будь-якої миті можуть обвалитися. Пояснити аномальність температурного режиму води фахівці поки що не готові. Адже на дослідження потрібні час і гроші. У те, що води солоного озера мають лікувальні властивості вірять не тільки місцеві мешканці. Влітку до водоймища приїжджають сотні туристів. Група дайверів пропонує вченим разом розгадати загадку унікального озера.

Британці шукатимуть золото нацистів на дні озера Штольпзее

editor — Tue, 02 Aug 2011 13:07:35 +0000

Кілька британських дослідників взялися відшукати на дні озера Штольпзее на півночі Берліна золото, затоплене наприкінці Другої світової війни за наказом рейхсмаршала нацистської Німеччини, начальника гітлерівської авіації Германа Герінга, – повідомляє ТСН.ua. Незадовго до закінчення війни в озері затопили 18 ящиків із золотом і платиною. Кому саме належали коштовності, невідомо, пишуть британські ЗМІ. Англійці знайшли у федеральному архіві німецького міста Кобленц раніше невідомі секретні акти СС і протоколи допитів, які підтверджують місце перебування ящиків з дорогоцінними металами. Британці також знайшли очевидця Екарда Літца, який стверджує, що бачив, як були затоплені ящики. “Я бачив від 20 до 30 схудлих чоловіків в одязі з концтабору, які повинні були завантажити важкі ящики на човни, – розповів Літц. – Човни шість разів виїжджали на середину озера, там ящики викидали у воду. Коли чоловіки повернулися назад на берег, їм наказали стати поруч. Останнє, що я бачив, був спалах автомата, коли охоронці застрелили чоловіків “. Як відомо, скарби вже шукали в 1981 році за особистим наказом шефа міністерства держбезпеки НДР Штазі Еріха Мільке. Тоді на дні озера нічого не знайшли. “Головна проблема полягає в тому, що Штольпзее після війни було дуже забруднене руїнами будівель і сміттям. Це дуже ускладнює пошуки. Можливо, що ящики лежать недоторканими де-небудь в озері”, – пояснив місцевий священик Еріх Келер. Відзначимо, що підприємці для пошуків збираються задіяти навіть підводний човен.

МИХАЙЛО ПРИТИКА пройшов пішки від Варшави до Києва на честь Євро-2012

editor — Mon, 01 Aug 2011 11:28:52 +0000

Мешканець міста Самбора (Львівська обл.) Михайло Притика разом з чоловіком своєї сестри на знак того, що Євро-2012 пройде в Україні та Польщі, за 16 днів пішки пройшли 800 км, що розділяють Варшаву і Київ, – повідомляє novynar.com.ua. Основна ж мета походу – продемонструвати футболістам збірної України приклад сили духу. Як розповів Михайло Притика, ідея походу спала йому на думку ще після перегляду матчів збірної України в плей-оф за вихід на Євро-2000. Тоді команда Йожефа Сабо, нагадаємо, за сумою двох ігор (1:1, 1:2) поступилася путівкою в Бельгію і Голландію збірній Словенії. “Захотілося довести, що в українців є сила духу, сила волі. Тоді ж із зятем Мирославом і вирішили: якщо наша збірна таки вийде у фінальну частину змагань, тоді й підемо пішки в країну-господиню. Тоді ще жартували, що хвилюватися не варто, бо така подія відбудеться не скоро”, – розповідає Михайло Притика. Проте вже 2006 року українська збірна вийшла у фінальну частину єврокубкових змагань у Німеччині, і, згідно з домовленістю, друзі вирушили пішки до Німеччини. А після того, як Україна разом з Польщею стали господарями Євро-2012, наша збірна автоматично потрапила до фінальної частини змагань. Щоб не зраджувати традиції, Михайло Притика разом з чоловіком своєї сестри вирішили поєднати “пішохідним мостом” два головні міста чемпіонату – Київ та Варшаву. “Ми вирішили поєднати дві столиці чемпіонату. Оскільки перший матч відбудеться у Варшаві, а фінал планується проводити в Києві, саме в такій послідовності ми і відвідували міста – з Польщі до Києва”, – сказав Партика. Порівнюючи Україну і Польщу, Михайло розповів, що найбільше його вразила різниця у дорогах. “Дорога в Польщі між двома селами виглядає краще і охайніше, ніж наші траси міжнародного значення. По всіх селах Польщі, де б ми не були – скрізь є тротуари, вимощені бруківкою”, – розповідає житель Самбора. Ніяких проблем ні з працівниками ДАІ, ні з їхніми польськими колегами у подорожуючих не виникало, так само, як і з місцевими жителями. “Коли дійшли до нашої території, відчувалося, що люди бояться нас запрошувати до себе, приймати на нічліг. І в Києві, коли перед собою вже бачили НСК Олімпійський, підійшли до зупинки, розмовляємо між собою, про те, що, слава Богу, вже дісталися. Наша розмова почула якась літня жінка, мабуть, звернула увагу на наш вигляд, рюкзаки і на мову. Запитала, звідки подорожуємо, коли дізналася, хто ми, запропонувала переночувати у себе вдома”, – розповів мандрівник. Лише тільки повернувшись додому, Притика вже планує наступний футбольний похід, пов’язаний з футбольною тематикою. І маршрут буде залежати від успіхів української збірної з футболу. “Все залежить від нашої збірної. Наскільки знаю, наступний чемпіонат світу пройде в Бразилії, то ж, можливо, і наступний маршрут буде таким – до Португалії пішки, там – кораблем, а потім пройдемося по Південній Америці”, – напівжартома ділиться планами українець.